Докторська дисертація
Дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему “Механізми формування ускладнених форм цирозу печінки та обґрунтування шляхів їх корекції” на засіданні спеціалізованої вченої ради Дніпропетровської медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології НАМН України 23 жовтня 2013 року.
У докторській дисертації розглянуто питання визначення основних механізмів формування ускладнень у хворих на цироз печінки (ЦП) з метою оптимізації їх своєчасної діагностики, профілактики та лікування. Встановлено, що у хворих на ЦП зниження функціональної спроможності печінки призводить до виникнення життєво небезпечних ускладнень, а саме – кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка, гепаторенального синдрому, печінкової енцефалопатії. Виявлено причетність дисфункції ендотелію (ДЕ) до формування ускладнень у хворих на ЦП. Розкрито залежність вираженості показників ДЕ від ступеня важкості ЦП за Child-Pugh. Обгрунтовано ефективність терапії із використанням пребіотиків, пробіотиків у поєднанні з препаратами L-аргініну, комбінованих гепатопротекторів та екстракорпоральних методів гемокорекції на фоні базисної терапії, що максимально забезпечує покращання клінічних проявів, показників гомеостазу та ДЕ і сприяє профілактиці виникнення ускладнень у хворих на ЦП.
Кандидатська дисертація
Єлизавета Сірчак захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему “Клініко-патогенетичні особливості гастропатій у хворих на цироз печінки та їх лікування” в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України та Інституті гастроентерології АМН України 15 червня 2006 року.
Кандидатська дисертація Є.С.Сірчак присвячена вивченню клініко-патогенетичних особливостей перебігу гіпертензивної портальної гастропатії (ГПГП) у хворих на цироз печінки (ЦП) та обгрунтуванню її диференційованої терапії.
Встановлено, що у хворих на ЦП з ГПГП одним з факторів обтяженого перебігу захворювання являється персистування Helicobacter pylori (НР) у слизовій оболонці (СО) верхніх відділав шлунково-кишкового тракту (ШКТ). При цьому показано, що клінічні ознаки ГПГП корелюють із ступенем контамінації НР у СО шлунка, а морфологічні зміни СО проявляються переважно у вигляді хронічного антрального ґелікобактерного гастриту. У НР-негативних хворих ГПГП виникає, в першу чергу, на фоні печінкової недостатності і порушеної мікроциркуляції у СО шлунка у поєднанні із кислотно-пептичним фактором.
Проведена порівняльна оцінка ефективності диференційованої терапії ГПГП у хворих на ЦП з урахуванням наявності НР та стану кислотоутворення, із використанням стандартних схем антиґелікобактерної терапії (АГТ), та у модифікації із МВ “Поляна Квасова”, на фоні та базисної терапії ЦП із застосуванням глутаргіну.
